Форум села Ушня Чернігівської області: новини

http://ehointerneta.... title='10 самых опасных вирусов в истории Интернета' alt='10 самых опасных вирусов в истории Интернета' height='350' width='350'>

Почти у каждого великого открытия или научного достижения есть теневая сторона. Использование ядерной энергии обернулось для человечества изобретением смертоносной атомной бомбы. Придумав скоростные способы передвижения, люди погрузились в мир, полный опасностей, поджидающих за каждым поворотом. А свободное распространение информации, ключевое достижение ХХ века, закончилось тем, что личная информация также стала довольно открытой, а персональные данные -- уязвимыми. Всему виной -- компьютерные вирусы.Компьютерный вирус - разновидность компьютерных программ, особенностью которых является - саморепликация (способность к размножению). В дополнение к этому вирусы могут повредить или полностью уничтожить все файлы и данные, подконтрольные пользователю.

Итак, мы предлагаем вам список вирусов, наделавших много шума и причинивших пользователям много неприятностей с компьютером.

Brain

Этот вирус в сравнении с последователями практически безопасен. Передается он по загрузочным секторам дискет, а примечателен тем, что первым вызвал настоящую вирусную эпидемию. Его разработка на совести братьев Амджата и Базита Алви (Amdjat и Basit Faroog Alvi), которые запустили его в 1986 году, а обнаружен он был летом 1987 года. Есть информация, что только в США вирус заразил более 18 тысяч компьютеров. А ведь в основе разработки лежали исключительно благие намерения: программа должна была наказать местных пиратов, ворующих программное обеспечение у фирмы братьев. Вирус Brain ко всему прочему еще и первый стелс-вирус. Так, при попытке чтения заражeнного сектора, он «подставлял» и его незаражeнный оригинал.

Jerusalem

Этот вирус был создан в 1988 году в Израиле - отсюда и основное имя. Второе его название «Пятница 13-е». Это первый вирус для MS-DOS, вызвавший грандиозную панику. Скачанный в любое время с дискеты, он активировался в момент наступления злополучного числа - пятницы 13-е - и удалял абсолютно все данные с жесткого диска. В те времена вообще мало кто верил в существование компьютерных вирусов. Антивирусных программ и вовсе почти не существовало, а потому пользователи были совершенно беззащитны перед ним.

Червь Морриса

Активность этого опасного вредителя пришлась на ноябрь 1988 года. Данный Интернет-вирус тогда был первым в рейтинге самых страшных. Компьютеры ударом ноги подобно своему знаменитому тезке, он, конечно же, не убивал. Что он делал? Парализовывал работу компьютеров своим хаотичным и бесконтрольным размножением. Из-за него-то и вышла из строя вся, тогда еще не слишком глобальная, Сеть. И хоть сбой длился совсем не долго, общие убытки оценили в 96 миллионов долларов.

Michelangelo («March6»)

Этот вирус в свое время сильно переоценили. Правда, он заслуженно считается одним из самых безжалостных. Проникая через дискеты на загрузочный сектор диска, он тихо сидел там, не напоминая о своем существовании до 6 марта. А в этот день «счастливчики», получившие «Микеланджело» на свой компьютер, обнаруживали, что все данные с их жесткого диска стерты. Лютовал этот вирус в 1992 году. Зато он сильно сыграл на руку компаниям, производящим антивирусы. Пользуясь случаем, бизнесмены раздули истерию до невиданных масштабов, в то время как на деле от него пострадали всего около 10000 машин.

Чернобыль (CIH)

Один из самых знаменитых вирусов мира. Создан в 1998 году тайваньским студентом, по инициалам которого и назван. Через Интернет, электронную почту и диски вирус попадал в компьютер, прятался внутри других программ, а в определенный момент (26 апреля) вирус активировался, стирая содержимое жесткого диска и нанося вред аппаратной части компьютера. Эпидемия «Чернобыля» пришлась на апрель 1999 года. Тогда из строя было выведено более 300 тысяч компьютеров, в основном в Восточной Азии. Причем в течение нескольких последующих лет 26 апреля вирус продолжал свое черное дело, что по итогам нанесло урон огромному количеству компьютеров во всем мире.

Melissa

Создан в 1999 году. Первый всемирно известный почтовый червь. Он заражал файлы документов MS Word и рассылал свои копии в сообщениях электронной почты при помощи MS Outlook. Вирус распространялся с бешеной скоростью, а потому сумма нанесенного им ущерба оценивается более чем в 0 млн.

ILOVEYOU («Письмо счастья»)

Создан в 2000 году и примечателен тем, что придуман он довольно хитро. Пользователю на почту приходило сообщение «I LOVE YOU» с вложенным файлом. Доверившись столь милой оболочке, пользователь скачивал его и получал скрипт, который отсылал письма в невероятных количествах, а также удалял важные файлы на ПК. Результаты шокируют до сих пор: 10% всех существовавших на тот момент компьютеров были инфицированы, что нанесло ущерб в размере ,5 миллиардов.

Nimda. 2001 год

Название представляет собой слово «admin», только наоборот. Вирус, попадая на компьютер, мгновенно «выписывал себе» права администратора. После чего изменял и нарушал конструкцию сайтов, блокировал доступ на хосты, IP-адреса и т.д. А проникал на компьютеры он столь виртуозно и эффективно, что уже через 22 минуты после своего создания он стал самым распространенным в сети Интернет.

My Doom. 2004 год

Самый быстрый вирус электронной почты. Работал он по нарастающей: каждый следующий компьютер отправлял спама еще больше, чем предыдущий. Кроме того, он модифицировал операционную систему, блокируя доступ к сайтам многих антивирусных компаний, новостным лентам и различным разделам сайта компании Microsoft. На его счету даже DDOS-атака на сайт Microsoft.

Conficker. 2008 год

Самый последний из всемирно распространившихся вирусов имеет славу опаснейшего из известных компьютерных червей. Атакует он операционные системы семейства Microsoft Windows. Вирус поразил более 12 миллионов компьютеров во всeм мире. Принцип действия: червь находит уязвимости Windows, связанные с переполнением буфера, и при помощи обманного RPC-запроса выполняет код, отключая сервисные службы и обновление Windows, а также блокируя доступ к сайтам ряда производителей антивирусов.

Источник:bNews.ru.msn.comb

Михайло Троцик Тема: Комп'ютер та інтернет

HDD(из форума)

В современных жестких дисках модуль данных и привод составляют единое целое и система подачи очищенного воздуха уже не используется. Каждый современный жесткий диск содержит пакет магнитных дисков ,установленных на одной оси. В первых жестких дисках использовалась скорость вращения 3600 об/мин, однако по мере роста требований к скорости записи/считывания частота вращения блока дисков была повышена во многих устройствах до 7200 об/мин и даже до 15000 об/мин. Повышение скорости вращения обеспечивает возможность ускорения работы жесткого диска, однако рост скорости ограничен механической прочностью дисков.

Что НЕ рекомендуется делать в случае поломки жесткого диска и необходимости восстановления данных :
Запускать различные утилиты (CHKDISK, SCANDISK, NU, Partition Magic и т.п.), если вы не знаете причину неисправности HDD.
Многократно включать / выключать жесткий диск, когда уже и так ясно, что он неисправен.
Как следствие: жесткий диск может сорваться в стук, из которого уже не выйти.
Переставлять контроллеры с других HDD на ваш неисправный жесткий диск, если вы не уверены, что такая операция возможна для данного типа накопителя и не приведет к окончательной потере данных.
В случае частичной потери данных, оставлять жесткий диск работающим в системе, так как случайная запись, сделанная поверх пропавшей информации, приведет к её частичному или полному уничтожению. Это может сделать восстановление информации, необходимых пользователю, невозможным. (Даже, если вы уверены, что пишите в другое место.)
Если информация не видна, система определяет это место на диске как свободное и доступное для записи .
Разбирать HDD, тем более, вскрывать гермоблок.
(на предмет наличия магнитных поверхностей или проверки, насколько они круглые)
Самостоятельно перепаивать детали контроллера HDD, если вы на 100% не уверены, что причина в данном месте.
Достаточно часто встречающаяся проблема потери информации в случае некорректных действий пользователя при переразбиении логического пространства жесткого диска программами типа Partition Magic. Ситуация усугубляется наличием различных операционных систем на логических дисках накопителя HDD.
Результатом является полная или частичная потеря данных на жестком диске.Восстановление данных чаще возможно.
Снятие пароля жесткого диска.
Корректное снятие пароля с жесткого диска HDD подразумевает выполнение ряда технологических операций на специализированном оборудовании. В случае неквалифицированных действий пользователя при снятии пароля, происходит обнуление или порча модулей служебной зоны HDD, отвечающих за доступ к файлам.
Сгорел контроллер жесткого диска.
Электричекое повреждение жесткого диска может быть вызвано разными причинами :
Бросок напряжения в сети питания жесткого диска.
Подача повышенного напряжения жесткому диску. Подключение внешнего жесткого диска к чужому блоку питания.
Переполюсовка разъема питания (человеческий фактор)
Плохой контакт в интерфейсе жесткого диска HDD.
Результатом плохого контакта в контроллере HDD является его нестабильная работа. HDD интерпретирует очередной сбой, как BAD-блок и заносит его в свою дополняемую таблицу дефектов. После заполнения этой таблицы и попытки записи очередного ошибочного сектора,работа жесткого диска будет невозможна.
Доступ к информации возможен только на специализированном оборудовании.
Проблемы при работе с дисками большой емкости
Частой причиной потери данных при работе с жесткими дисками, емкостью более 128 Gb, является случайное отключение(либо некорректная работа) драйвера 48-bit поддержки.
Одной из причин может быть инсталляция/удаление различного программного обеспечения.
Следствие: неправильное определение объема жесткого диска системой. (при этом становятся недоступными файлы, директории, или логические диски)
Любые действия с таким HDD приводят к печальным последствиям - потере данных.
Попытка самостоятельного восстановления HDD различными утилитами
1. Основной ошибкой пользователя, в данном варианте, является использование программ, предназначенных не для восстановления информации, а только для ремонта устройства.
2. Некоторые программы, предназначенные для восстановления данных, осуществляют сохранение информации на тот же носитель, откуда осуществляется вычитывание, что категорически недопустимо.
3. Еще одной ошибкой является использование для восстановления файлов специализированных утилит, предназначенных только для контретной модели жесткого диска.
Недостаточная мощность блока питания компьютера.
В связи с быстрым развитием компьютерной техники, резко возросло энергопотребление компьютеров. Подключение DVD-RW, дополнительных жестких дисков HDD, мощных видеокарт, повышает нагрузку на блок питания компьютера. Максимальная нагрука на блок питания приходится на момент старта компьютера.
В случае недостаточной мощности, возникает пульсация выходного напряжения блока питания, что приводит к возникновению помех на информативных шинах контроллера.
Как следствие: неправильная работа HDD в целом, что может привести к потере данных пользователя и порче служебной информации самого накопителя.

Михайло Троцик Тема: Комп'ютер та інтернет
FAQ Windows XP:папка Temp.
Что находится в папке TEMP системы WinXp и можно ли её почистить? Как увеличить место на диске за счет удаления ненужных или второстепенных файлов и программ WinXp?
Отвечает Shurovik:
В этой папке находятся временные файлы, создаваемые программами во время работы. При нормальном завершении программы эти файлы должны удаляться. Со временем в этой папке накапливается много мусора, так что своевременная чистка не помешает.
Отвечает Калашников Николай Викторович:
Папка Temp - для временных файлов. Теоретически всё, что находится там можно стереть. Если что-то не стирается - то это файлы используемые сейчас. Но лучше используйте стандартную 'Очистка диска'.
Отвечает Хайлов Константин Юрьевич:
Папку Тemp можно спокойно очищать. Еще можно очистить Интернет кеш. Он расположен в C:Documents and SettingsИмя пользователяLocal SettingsTemporary Internet FilesContent.IE5
Отвечает Терешин Роман:
'Отвечает Калашников Николай Викторович: Папка Temp - для временных файлов. Теоретически всё, что находится там можно стереть. Если что-то не стирается - то это файлы используемые сейчас. Но лучше используйте стандартную 'Очистка диска'.'- полностью согласен, хочу добавить: Можно чистить интернет кэш (см. свойства браузера) и удалить контрольные точки - в настройках восстановления системы запретите, а потом вновь разрешите восстановление (у меня освободило 9Гб!) В конце концов, просмотрите еще раз свой program files и размеры папок в нем - могут быть сюрпризы (у меня 1,5 месяца проторчала на винте некая Bad Copy Pro, папка которой весила по данным Установки и Удаления Программ 10,5Мб, а реально - 4,8Гб).
Отвечает Lucca:
Только не смейтесь! Я вообще не знала, что эту папку можно чистить. Просто я тяжелых программ не устанавливала, а память куда-то пропадала. Вот и решила разобраться. Оказалось, что файлы TMP в папке Temp весят до 1 гига. А их в ней столько!!! Короче - ко мне вернулись 35(тридцать пять!!!!) Гигов. Да здравствует компьютерная грамотность!

Михайло Троцик Тема: Комп'ютер та інтернет

Історія виникнення ІНТЕРНЕТ.

ВСТУП

На початку 90-х років минулого століття в Україні про Інтернет знали небагато. Нині Інтернет увійшов у життя мільйонів людей, хоча говорити про високий рівень доступу до нього не можна.
Історичний розвиток людства, досягнення науки, техніки і технологій сприяли і сприяють удосконаленню й засобів масової комунікації.
Першим технологічним проривом науковці вважають винайдення писемності, починаючи з настінних малюнків, ієрогліфів на папірусі та різьби на дереві до примітивних верстатів та потужних друкарських комплексів.
Наступний серйозний крок здійснив російський винахідник Попов. Радіо і нині є одним з провідних каналів передачі та поширення інформації. Його загальнодоступність дозволяє величезним за обсягом аудиторіям отримувати новини з усіх країн світу.
Нова технологічна ера поширення інформації наступила з винайденням братами Люм'єр кінематографа та розвитком телебачення. За статистичними даними, оприлюдненими Вероніс Сулер у 1999 році, 84 відсотки людей отримують новини через телевізійні канали. Видовищність телебачення, створення ефекту присутності сприяють постійному збільшенню глядацької аудиторії.
Досягненням наукового потенціалу та технологічних засобів стало винайдення Інтернету, що поєднує у собі функції практично всіх сучасних ЗМІ - преси, фотожурналістики, радіо, телебачення. Мережа синтезує текст, звук, відео. Крім того, має ще й власні ознаки - гіпертексти, гіперпосилання, мультимедіа... А ефект присутності, про який ми вже згадували і який вважається однією зі специфічних властивостей телебачення, в Інтернеті знайшов не тільки своє втілення, але й сприяв його розвитку. 'Віртуальні розмови', прямі ефіри, телемости, телеконференції - і все це в режимі 'ріал тайм' (real time - реальний час) - це ті складники, без яких нині немислима мережа.
Удосконалення мережі, а найголовніше її унікальна можливість оперативно доносити інформацію до аудиторії в будь-якому кутку світу, використовуючи властивості різних традиційних засобів масової інформації, спричинили виникнення новітнього ЗМІ - Інтернет-журналістики. Враховуючи швидкий прогрес наукової думки, найближчими десятиліттями Інтернет мас-медіа займуть одне з провідних місць, а може й найголовніше, серед традиційних джерел інформації.
На сучасному історичному етапі виникла нагальна потреба підготовки спеціалістів у галузі Інтернет-медіа. Саме тому дисципліна 'Інтернет-журналістика' увійшла до навчальних планів Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Це перша спроба в українській освітній практиці підготувати професіональних мовців - Інтернет-журналістів.
В українській науці, та й у світовій, майже нема досліджень у цій галузі, тому не всі моменти можуть бути враховані або мати двояке, часом навіть протилежне трактування.
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ІНТЕРНЕТ
Непрямим поштовхом створення Інтернет став запуск Радянським Союзом у 1957 році першого штучного супутника Землі. На той час уже почалася Холодна війна і Сполучені Штати, розуміючи, що супутник - це ще не вершина радянських наукових досліджень у військовій галузі, побачили для себе загрозу використання ракет СРСР як ядерної зброї. У цьому ж 1957 році при департаменті оборони США було створене Агентство дослідницьких проектів особливої складності - ARPA. Одним із напрямків роботи Агентства стало створення комп'ютерних технологій для військових цілей, зокрема для зв'язку.
Перед американськими ученими Пентагон поставив нелегке завдання: створити комп'ютерну мережу, якою могли б користуватися військові при ядерному нападі на країну. Мережа повинна була використовуватися для здійснення зв'язку між командними пунктами системи оборони. Головним критерієм при створенні мережі вважалась її невразливість до часткової руйнації під час ядерної атаки. Навіть при руйнації деяких гілок і вузлів, повідомлення повинні були потрапляти до адресата.
Єдиним способом формування такої комп'ютерної мережі було особливе з'єднання комп'ютерів, при якому комунікація не залежала б від якого-небудь центрального сервера. При втраті одного, декілька чи навіть більшої частин комп'ютерів, підсистеми повинні були продовжувати працювати, забезпечуючи можливість удару у відповідь.
Замовники вказували, що кожен будинок має систему електропроводки, при якій одна перегоріла лампочка не впливає на роботу інших. Для виконання цієї умови Поль Берен використав теорію пакетної пересилки файлів, висунуту Леонардом Клейнроком у 1961 році. Саме тоді Леонард Кейнрок опублікував статті з викладом пакетної пересилки інформації (packet switching theory).
У 1962 році він запропонував концепцію, що базується на двох основних ідеях:
· відсутність центрального комп'ютера - усі комп'ютери мережі рівноправні;
· пакетний засіб передачі файлів по мережі.
Ще одним теоретичним джерелом створення мережі стала концепція 'Галактичної мережі' Джозефа Ліклайдера. Відповідно до цієї концепції за допомогою мережі будь-яка людина з будь-якої точки Землі може одержувати інформацію й обмінюватися файлами з будь-якою іншою людиною. Нині ця концепція втілена у сучасній мережі Інтернет.
У 1962 році Управління перспективних досліджень APRA, одне з підрозділів Міністерства оборони США, завершило роботу над проектом, що повинний був, з одного боку, призвести до створення каналів, що не піддаються руйнації зв'язку, а з іншого боку - полегшити співробітництво між розкиданими у всіх штатах дослідницькими організаціями оборонної промисловості. У рамках Агентства ARPA розпочали роботи з комп'ютерними проектами. Керував комп'ютерними програми Джозеф Ліклайдер.
Леонард Кейнрок вважає, що перший значний крок у створенні Інтернету був зроблений 2 вересня 1969 року в Каліфорнійському університеті, де він разом зі своєю командою успішно з'єднав комп'ютер з маршрутизатором (мережний пристрій передачі даних), відомим за назвою Interphase Message Processor, розміром з холодильник. Перша спроба з'єднати два комп'ютери в мережу закінчилася невдачею. В інтерв'ю агентству Рейтер Леонард Клейнрок описав це в такий спосіб: 20 жовтня 1969 року група компьютерщиків Каліфорнійського університету (КУ) вирішила з'єднати свій комп'ютер з комп'ютером у Стенфордського дослідницького інституту (СДІ) на півночі Каліфорнії. Один учений сидів за комп'ютером у КУ і розмовляв по телефону з ученим зі СДІ. Коли відбулося з'єднання, перший повинний був написати слово 'log', а фахівець у СДІ у відповідь повинний був написати 'in', у результаті чого мало утворитися слово 'login' (процедура ідентифікації користувача при підключенні до комп'ютера по лінії зв'язку). Науковець у КУ написав 'l' і запитав по телефону колегу в Стенфорді, чи той одержав букву. Відповідь була позитивний. Успішно передалася буква 'o'. А далі з'єднання обірвалося і більше нічого не вдалося передати. Проте початок був покладений. Спочатку мережа допомагала вченим користатися інформацією, що знаходиться в комп'ютерах колег в інших центрах.
У 1966 році було почате створення комп'ютерної мережі Арпанет. У жовтні 1967 року англійський учений Дональд Девіс, що досліджував питання пакетної пересилки файлів, уперше застосував термін 'пакет'.
У жовтні 1967 року для створення Арпанет вирішено використовувати концепції П. Берена і Дж. Ліклайдера.
В основу проекту були покладені три основні ідеї:
- кожний вузол мережі сполучений з іншими, так що існує декілька різноманітних шляхів передачі даних від вузла до вузла;
- усі вузли і зв'язки розглядаються як ненадійні - існують автоматично обновлювані таблиці перенаправлення пакетів;
- пакет, призначений для несусіднього вузла, відправляється на найближчий до нього вузол, відповідно до таблиці перенаправлення пакетів, при недоступності цього вузла - на наступний і т.д.
Суть ідеї П. Берена полягає в тому, що файл, що потрібно передати по мережі, розбивається на декілька частин - пакетів. Кожен пакет передається незалежно від інших. На кінцевому пункті в комп'ютері всі пакети збираються в один файл. Оскільки пакети передаються незалежно, то кожен пакет може дійти до кінцевого комп'ютера своїм власним шляхом.
Щоб мережа, що складається з рівноправних комп'ютерів, працювала, кожному комп'ютеру присвоюється ім'я, і в кожен комп'ютер записується таблиця імен усіх комп'ютерів мережі і таблиця з'єднань. Завдяки цим даним кожен комп'ютер 'знає', яким шляхом направити пакет. Спочатку перевіряється найкоротший шлях, якщо він зайнятий або зруйнований, то перевіряється наступний найкоротший шлях і т.д. Після того, як пакети потраплять на комп'ютер-отримувач, перевіряється наявність усіх пакетів, що складають файл. Якщо якогось пакета не вистачає, комп'ютер надсилає запит на комп'ютер-відправник і повідомляє, який пакет відсутній. Потрібний пакет наново посилається адресату. Усі правила кодування і пересилки файлів записуються в мережному протоколі.
Ці ідеї повинні забезпечити функціонування мережі у випадку руйнації будь-якої кількості її компонентів. У принципі, мережу можна вважати працездатною навіть у випадку, коли залишається функціонувати усього два комп'ютери. Крім того створена за таким принципом система не мала централізованого вузла управління, і отже безболісно могла змінювати свою конфігурацію.В американській комп'ютерній індустрії 1970-х-80-х років різні фірми випускали різні комп'ютери з різними оперативними системами (наприклад, IBM, цифрові обчислювальні машини, Microsoft і Apple). Не дуже складно виявилося об'єднати п'ятдесят комп'ютерів IBM у мережу IBM чи п'ятдесят комп'ютерів Макінтош у мережу Макінтош, але п'ятдесят IBM і п'ятдесят Макінтошів об'єднати в мережу, здатну на обмін інформацією, було набагато складніше.
Для мережі Арпанет був створений протокол IP (Інтернет протокол), що дозволяв поділяти файли на пакети і передавати пакети від вузла до вузла. Потім був створений протокол TCP, що забезпечував передачу пакетів між комп'ютером-відправником і комп'ютером-приймачем, цей протокол дозволяв також досилати загублені пакети. Всі ці властивості протоколу TCP дозволили використовувати його для міжмережевого обміну файлами.
З жовтня по грудень 1969 року чотири університетські центри США - Каліфорнійський університет Лос-Анджелеса, Каліфорнійський університет Санта-Барбари, Стенфордський дослідницький інститут і Університет штату Юта об'єдналися в одну мережу.
1969 рік вважається роком народження Інтернет, тому що подальші події показали, що основою Інтернет стала мережа Арпанет.
Після Арпанет у США й інших країнах створювалися комп'ютерні мережі, що з'єднували комп'ютерні центри наукових і державних організацій. Багато мереж стали використовувати протокол IP. Цей протокол був зручний тим, що можна легко нарощувати мережу, приєднуючи будь-скільки нових комп'ютерів. Але крім IP-мереж, створювалися мережі, що працюють за іншими мережними протоколами.
У 1972 році у Вашингтонові пройшла перша Міжнародна конференція комп'ютерних комунікацій. У конференції брали участь вчені з 10 країн. Учасникам конференції вперше в історії продемонстрували мережу Арпанет, вона перестала бути секретною розробкою.
Мережа Арпанет - перша глобальна мережа; в ній найбільш повно використані сучасні мережні розробки. Саме тому до Арпанет стали приєднуватися інші мережі, розроблені освітніми, науковими й урядовими організаціями.
З 1972 року починає функціонувати громадська організація INWG - робоча група з міжнародних мереж під керівництвом Вінсента Сьорфа. INWG координувала роботу зі створення можливості міжмережевого обміну. Для об'єднання мереж, що працюють за протоколом IP і мереж, що працюють за іншими протоколами, був необхідним спеціальний міжмережевий протокол. Таикй протокол, TCP, розробили Вінсент Сьорф і Роберт Кан у 1974 році. Після об'єднання в 1982 році двох протоколів TCP і IP в один, протокол TCP/IP став стандартним протоколом об'єднаної мережі - Інтернет. У цьому ж році Сьорф і його колеги ввели термін 'Інтернет'. Сьогодні Вінсента Сьорфа називають 'Батьком Інтернет'.
Спочатку мережа складалася з 17 мінікомп'ютерів. Пам'ять кожного мала обсяг 12 Кбайт. У квітні 1971 року до мережі вже залучено 15 вузлів. У 1975 році мережа APRAnet складалася з 63 вузлів.
У середині 1972 року серед користувачів мережі стало поширюватися думка про те, що передавати лист через комп'ютерну мережу набагато швидше, легше і дешевше, ніж традиційним методом. Так почав зароджуватися перший сервіс, без якого сьогодні не мислимий Інтернет - це E-Mail. У 1976 році з'явилася програма UUCP (Unix-to-Unix Copy) - Інтернет офлайн (фрінет - не можна проглядати сторінки), що призвело до створення такої послуги, як USEnet (групи новин).
Саме так спочатку називалася мережа, що дозволяла користувачу ввійти на машину, де розміщувалася інформація і вибрати звідти всі потрібні йому матеріали. Вже на початковому етапі розвитку кількість користувачів мережі USEnet щорічно потроювалася.
До 1983 року кількість вузлів мережі досягла 600, а в 1985 році добовий трафік мережі склав більше мегабайта інформації. Сьогодні USEnet нараховує більше 15000 конференцій, сумарний обсяг яких дорівнює декільком десяткам мегабайт у день.
Наприкінці 80-х років Радянський Союз підключився до мережі APRAnet.
У 1990 році мережа APRAnet перестала існувати і на її місці виник Інтернет. Він уможливив вільний обмін інформацією, незважаючи на відстані і державні межі. Проте, напочатках його ресурси були доступні лише за допомогою програмного забезпечення, орієнтованого виключно на пересилку файлів і неформатованого тексту. Зрештою фізики Тім Бернерс-Лі (Tim Berners-Lee) і Роберт Кайо (Robert Cailiau) із Женевського ЦЕРНа (CERN) вирішили розробити інфраструктуру, що дозволить обмінюватися результатами досліджень через Інтернет у вигляді звичного відформатованого й ілюстрованого тексту, що включає посилання на інші публікації. Так було започатковано World Wide Web (WWW) - Всесвітню інформаційну павутину, яка на сучасному етапі охопила своїми мережами практично весь комп'ютерний світ і зробила Інтернет доступним і привабливим для мільйонів користувачів.
Що ж являє собою сьогодні глобальна мережа Інтернет?
Сьогодні Інтернет - це об'єднання великої кількості мереж. Кожна мережа складається з десятків і сотень серверів. Сервери сполучені між собою різноманітними лініями зв'язку: кабельними, наземним радіозв'язком, супутниковим радіозв'язком. До кожного серверу підключається велика кількість комп'ютерів і локальних комп'ютерних мереж, що є клієнтами мережі. Клієнти можуть з'єднуватися із сервером не тільки прямими лініями, але і завдяки звичайним телефонним каналам.
У кінці 1997 року мережа Інтернет об'єднала 160 тисяч глобальних мереж із 235 країн світу. Кількість Інтернет-серверів досягла 19,5 мільйонів, з них 1,27 мільйона WEB-серверів; кількість клієнтських комп'ютерів, що підключаються до Інтернет через телефонні лінії взагалі не піддається підрахунку.
Серед переваг програми TCP/IP - її вкрай децентралізована система. Ні уряд, ні монопольні корпорації не контролюють її роботу. З'єднання з Інтернетом також не вимагає офіційного дозволу. Інтернет розвивається так швидко, що його ріст виміряється у відсотках на місяць.
З вікіпедії.

Михайло Троцик Тема: Комп'ютер та інтернет

Настройка файла подкачки для оптимизации Windows XP.

Взято з різних форумів.

В данной статье приводится описание процедуры перемещения файла подкачки в Windows XP. Файл подкачки - скрытый файл на жестком диске, используемый Windows для хранения частей программ и файлов данных, не помещающихся в оперативной памяти. Файл...' Файл подкачки (Pagefile.sys) — это скрытый файл на жестком диске компьютера, который используется Windows XP по принципу оперативного запоминающего устройства (RAM).

Файл подкачки и физическая память вместе составляют виртуальную память. По умолчанию Windows хранит файл подкачки в загрузочном разделе (раздел, в котором установлена операционная система и вспомогательные файлы). Рекомендуемый размер файла подкачки должен быть в 1,5 раза больше общего объема RAM. В этой статье описан процесс настройки файла подкачки для выполнения функций оптимизации и восстановления операционной системы.
Для улучшения быстродействия системы файл подкачки следует переместить в другой раздел на другом жестком диске. В этом случае операционная система быстрее обрабатывает повторяющиеся запросы ввода-вывода. Когда файл подкачки расположен в загрузочном разделе, Windows направляет запросы чтения с диска и записи на диск как к системной папке, так и к файлу подкачки. После перемещения файла подкачки в другой раздел конкуренция между запросами записи и чтения уменьшается.
С другой стороны, после удаления файла подкачки из загрузочного раздела, Windows не сможет создать файл аварийной копии памяти (Memory.dmp) для записи отладочной информации в случае возникновения неустранимой ошибки режима ядра. Отсутствие такого файла, когда необходима отладка произошедшей ошибки, может послужить причиной длительного простоя системы.
Оптимальным решением является создание одного файла подкачки в загрузочном разделе, а второго — в разделе, который используется менее часто (на другом жестком диске, если такой имеется). Кроме того, для второго файла подкачки лучше всего отвести отдельный раздел, где нет других данных и системных файлов. По умолчанию Windows в первую очередь использует файл подкачки из менее загруженного раздела (а не файл подкачки из загрузочного раздела, количество обращений к которому намного больше). Для определения файла, который задействуется для управления виртуальной памятью, Windows применяет внутренний алгоритм.
Использование отдельного раздела для файла подкачки имеет еще одно преимущество — в этом случае файл не разбивается на куски. Файл подкачки, размещенный в разделе, где находятся другие данные, может быть разбит на куски в процессе его увеличения для наращивания размеров виртуальной памяти. Дефрагментированный файл подкачки означает ускорение доступа к виртуальной памяти и увеличивает шансы записать файл аварийной копии памяти без существенных ошибок.
В результате соблюдения приведенных выше рекомендаций будут выполнены важные с точки зрения оптимизации и восстановления системы условия.
Система соответствующим образом настроена для записи файла Memory.dmp в случае возникновения ошибки режима ядра.
В основном используется файл подкачки из менее загруженного раздела.
Как переместить файл подкачки
Войдите в систему под учетной записью администратора.
В меню 'Пуск' выберите команду 'Панель управления'.
Выберите категорию 'Производительность и обслуживание' и откройте элемент 'Система'.
Перейдите на вкладку 'Дополнительно', в группе 'Быстродействие' нажмите кнопку 'Параметры'.
Перейдите на вкладку 'Дополнительно', в группе 'Виртуальная память' нажмите кнопку 'Изменить'.
В списке 'Диск [метка тома]' выберите диск, на который выполнена установка Windows (Обычно это диск C). В группе 'Общий размер файла подкачки на всех дисках' обратите внимание на рекомендованное значение.
Установите флажок 'Особый размер', затем укажите рекомендованное значение файла подкачки в мегабайтах.
В поле 'Максимальный размер (МБ)' введите максимальное значение, которое Вы хотите определить для файла подкачки. Нажмите кнопку 'Задать'.
В списке 'Диск [метка тома]' выберите диск, на который выполнена установка Windows (Обычно это диск C). Выполните следующие действия:
Если Вы не хотите, чтобы файл подкачки располагался на данном диске, установите флажок 'Без файла подкачки' и нажмите кнопку 'Задать'. При этом возможно появление следующего сообщения:
Если файл подкачки на диске c: будет иметь начальный размер менее 126 МБ, то попытка создания файла отладочной информации при возникновении STOP-ошибки может быть неудачной. Все равно продолжить?
Нажмите кнопку 'Да'.
Нажмите кнопку 'Да'. Если Вы хотите использовать файл подкачки минимального размера, установите флажок 'Особый размер' и укажите в поле 'Исходный размер (МБ)' значение равное или большее объема оперативной памяти, установленной на Вашем компьютере. Введите то же самое значение в поле 'Максимальный размер (МБ)' и нажмите кнопку 'Задать'.
Отобразится следующее сообщение:
Для того чтобы сделанные изменения вступили в силу, следует перезагрузить компьютер.
Последовательно нажимая кнопки 'ОК', сохраните внесенные изменения. На запрос о перезагрузке компьютера нажмите кнопку 'Да'.
Информация в данной статье применима к:
Microsoft Windows XP Home Edition
Microsoft Windows XP Professional
Примечания
Чтобы позволить Windows самостоятельно выбрать подходящий размер файла подкачки, установите переключатель Размер по выбору системы. Рекомендуемый минимальный размер равен значению, в 1,5 раза превышающему объем оперативной памяти системы, а для максимального размера следует принять значение, в три раза превосходящее минимальный рамзер. Например, если объем оперативной памяти составляет 256 МБ, минимальный размер файла подкачки следует принять равным 384 МБ, а максимальный - 1152 МБ.
Чтобы обеспечить максимальное быстродействие, не задавайте значение исходного размера файла подкачки менее рекомендуемого размера, приведенного в разделе Общий объем файла подкачки на всех дисках. Значение рекомендуемого размера в 1,5 раза превышает объем оперативной памяти компьютера. Обычно следует принять рекомендуемое значение размера файла подкачки, несмотря на возможность его увеличения в случае частого использования программ, требующих больших объемов памяти.
Чтобы удалить файл подкачки, установите нулевые значения его исходного и максимального размеров или выберите переключатель Без файла подкачки. Microsoft настоятельно рекомендует не удалять и не отключать использование файла подкачки.
Когда операционной системе не хватает оперативной памяти, она начинает выгружать программы в файл подкачки. Например, если запущены два крупных приложения (вроде Photoshop и MS Word), а в памяти может поместиться только одно из них, то второе приложение окажется на диске, в файле подкачки. Изменяя параметры этого файла, можно добиться существенного ускорения работы системы.
Нажмите Win+Break или откройте 'Панель управления > Система', затем выберите 'Быстродействие > Виртуальная память' в Win 9x или 'Дополнительно > Быстродействие > Параметры > Дополнительно > Виртуальная память > Изменить в Win XP'. Затем выберите ручную установку параметров (или особый размер в Win XP), установите одинаковый размер минимума и максимума и нажмите кнопку 'Задать'.
Настройки файла подкачки в Windows XP
Тем самым, вы снизите фрагментацию диска и избавитесь от распространенной проблемы, когда из-за разросшегося файла подкачки на диске не хватает места. Теперь он будет занимать фиксированный размер, и распределить место на диске будет гораздо проще. Вполне приемлемая цифра - размер в 2-4 раза больше объема физической оперативной памяти. Например, если у вас 512 Мб оперативной памяти, введите 1024-2048 Мб в качестве размера файла подкачки. В этом же окне можно выбрать диск, на котором будет располагаться файл подкачки. На предупреждения Windows о том, что данные параметры могут изменять только специалисты, не обращайте внимания.

Когда оперативной памяти достаточно много, файл подкачки можно отключить, выбрав пункт 'Без файла подкачки'. Для стабильной работы большинства программ под Windows XP без файла подкачки нужно не менее 512 Мб ОЗУ, а лучше 1 Гб. Windows 98 может довольствоваться 256 мегабайтами памяти. После отключения файла подкачки система должна работать немного быстрее (при условии, что ей хватает оперативной памяти).
Если на одном компьютере установлены Windows NT и Windows 9x, можно назначить для них один файл подкачки, сэкономив при этом место на диске. В каталоге Windows 9x найдите файл System.ini и в его раздел [386Enh] добавьте параметр PagingFile=имя-файла-подкачки. Например, если файл подкачки Windows NT расположен на диске D:, нужно написать:
PagingFile=D:Pagefile.sys
Параметр PagingDrive устанавливает диск для файла подкачки (именно его вы меняли в 'Панели управления'), но PagingFile имеет над ним приоритет, так что если установлен PagingFile, то безразлично, что написано в PagingDrive. После выполнения этой операции старый файл подкачки Win386.swp нужно удалить.
Изменяем файл system.ini
Можно сделать и наоборот - заставить Windows 2000/XP обращаться к файлу подкачки Win 9x. Для этого измените ключ PagingFiles в разделе реестра HKEY_LOCAL_MACHINESYSTEMCurrentControlSetControlSession ManagerMemory Management. Данный ключ содержит размеры и имена файлов подкачки на разных дисках. Например, если Windows 98 установлена на диске C:, а Windows 2000/XP - на D, то запишите вместо имени файла D:Pagefile.Sys имя C:Win386.swp.
Файл подкачки в реестре Windows 2000/XP.
В этом же разделе реестра можно запретить выгружать в файл подкачки ядро и драйверы Windows 2000/XP, установив параметр DisablePagingExecutive равным единице. На компьютерах, обладающих достаточным объемом оперативной памяти (порядка 512 Мб и больше) эта настройка должна повысить скорость работы, так как системе не нужно будет подгружать ядро с жесткого диска.

Закрити